У бухтах на північ від мису Кабо-де-ла-Нау немає піску — тільки каміння й галька: взуття для води рятує ступні й нерви, особливо якщо їдете з дітьми.
Аліканте · довідник спільноти
Тут море не піщане, а прозоре й скелясте: маска замість рушника, вузька стежка замість набережної і пором, який везе далі, ніж до сусіднього міста.
Відкрити з пошуком і фільтрами →Загальний огляд півночі провінції — Дєнії, Хавеї й гори Монтго між ними — уже є на порталі. Цей маршрут вужчий і конкретніший: миси, бухти й точки, куди їдуть саме заради скель і прозорої води, а не заради піску й розвиненої набережної. Формат для тих, хто вже орієнтується в цих двох містах загалом і хоче деталей про конкретні місця, а не повторного вступу. Більшість описаного нижче — це пішохідні стежки без інфраструктури поруч, тож планувати варто з водою й взуттям, а не як звичайний пляжний день з машиною біля виходу на пісок. Дороги до більшості точок нижче вузькі й гірські, тому власна машина тут не розкіш, а практична необхідність: громадський транспорт довозить лише до великих міст, а не до самих бухт чи мисів.
Масив стоїть окремим блоком між Дєнією і Хавеєю, і саме він формує різницю мікроклімату й рельєфу узбережжя по обидва боки хребта. Крім легких прогулянкових стежок навколо підніжжя, є маршрут на саму вершину — фізично важчий підйом, кілька годин в один бік крутими ділянками, зате винагорода — вид на все узбережжя одразу в обидва боки, і в ясний день на горизонті проступає силует Балеарських островів. Це підйом без води й тіні на більшій частині шляху, тому належить радше до гірських маршрутів провінції, ніж до легких прогулянок вихідного дня. У небі над масивом часто кружляють хижі птахи, що гніздяться просто на скелях парку, — ще один аргумент узяти з собою бінокль, якщо йдете саме на вершину, а не тільки по нижніх стежках.
Мис Кабо-де-ла-Нау — крайня південна точка Хавеї, звідти прибережна стежка веде до бухти Гранаделья: спуск сходами до кам'янистого берега без жодного піску, зате вода прозора настільки, що дно видно на кілька метрів углиб уже від самого краю. Це не пляж у звичному розумінні — сюди їдуть саме заради снорклінгу й краєвиду зі стежки, а не заради лежака й парасольки на цілий день. Підйом назад тими самими сходами під сонцем — фізично найважча частина дня, і про це варто памʼятати, розраховуючи, коли спускатись. Паркінг біля самого спуску до бухти обмежений і влітку заповнюється вже до полудня, тому логічніше приїхати рано вранці або лишити машину трохи далі й дійти пішки зайві десять хвилин.
Сусідня бухта Портітчол менша й ще тихіша за Гранаделью, доступ той самий — тільки пішки стежкою, без дороги для машини аж до самої води. Оглядовий майданчик Ельс-Молінс на маршруті між портом Хавеї й мисом Сан-Антоніо — точка, де варто зупинитись окремо, навіть якщо в бухти не спускаєтесь узагалі: звідти видно всю лінію берега й старі вітряки на скелях над морем, що колись мололи зерно просто на протягах з моря. У неглибоких заводях між камінням часто видно дрібну рибу просто з берега, без маски й ласт, — непоганий варіант навіть для дітей, які самі ще не плавають.
З порту Дєнії регулярно ходять пороми на Балеарські острови, і це справжній морський перехід тривалістю кілька годин, а не коротка екскурсія на катері, — плануйте під нього окремий день цілком, а не додаток до пляжного дня в тому ж місті. Влітку попит на популярні напрямки перевищує наявні місця задовго до самої дати виїзду, тому квиток бронюють заздалегідь, а не купують просто в порту в день подорожі, як буває з коротшими маршрутами. На борту зазвичай є як звичайні пасажирські місця, так і кабіни для тих, хто хоче відпочити протягом переходу, — варіант вартий розгляду, якщо їдете з дітьми чи літньою людиною, для якої кілька годин на палубі будуть важкими.
У розпал літа відкриті ділянки стежок до мисів і бухт добряче припікає, і саме купання в морі не завжди рятує ситуацію: підйом назад нагору крутими сходами після нього дається важко саме опівдні. Весна й початок осені — найкомфортніший час для комбінації «гора плюс бухта» в один день: температура помірніша, а вода в морі ще достатньо тепла після літа, щоб купання не перетворювалось на випробування холодом. Восени до того ж зазвичай менше вітру, який влітку часом піднімає хвилю саме у відкритих бухтах на північ від мису й ускладнює комфортне купання.
У бухтах на північ від мису Кабо-де-ла-Нау немає піску — тільки каміння й галька: взуття для води рятує ступні й нерви, особливо якщо їдете з дітьми.
Якщо їдете саме заради порома влітку — беріть квиток за кілька тижнів наперед, а не за кілька днів: у розпал сезону популярні дати розбирають задовго до самого виїзду.
Ціни, години й дати — станом на липень 2026. Перед виїздом перевіряйте на офіційних сайтах. Усі місця окремими картками — у розділі Куди поїхати.